Зберігач та дослідник церковних старожитностей: до 145-річчя Володимира Дроздова

Володимир Геннадійович Дроздов – ініціатор заснування та беззмінний завідувач Чернігівського єпархіального давньосховища, а пізніше – Чернігівського музею культів. Людина якій ми повною мірою завдячуємо за зібрання, вивчення та збереження унікальної колекції в непростих умовах наступу більшовицького атеїзму. Колекцію Чернігівського єпархіального давньосховища (1900–1915 рр.) (далі – ЧЄД) без перебільшення можна схарактеризувати як одну з найбільших та найцікавіших збірок церковних старожитностей Лівобережної України. Вона нараховувала тисячі речей церковного ужитку та культу, які репрезентували історію Православної церкви в Україні протягом дев`яти століть XІ – поч. ХХ ст.

Народився Володимир Геннадійович 18 червня 1879 р. в м. Петровськ в родині протоієрея. Навчався в Саратовській духовній семінарії та Казанській духовній академії, яку закінчив у 1904 р. зі ступенем кандидата богослов’я та отримав на рік (1904/1905) професорську стипендію при академії. Від серпня 1905 р. був запрошений на викладацьку роботу в Чернігівську духовну семінарію, назавжди пов’язавши своє життя зі стародавнім Черніговом. В семінарії викладав теорію словесності та історію, з 1909 р. – завідувач семінарською бібліотекою, з 1910 р. ще і викладав французьку мову в ЧДС та історію російської літератури у жіночому єпархіальному училищі.

Впродовж 1906–1908 рр. брав участь у роботі Чернігівського комітету з підготовки XIV Археологічного з’їзду. На нього Комітетом було покладено завдання розробити програму для роботи по відновленню проекту по створенню «Історико-статистичного опису Чернігівської єпархії».

4 травня 1906 р. Чернігівська духовна консисторія звернулася до Правління Чернігівської духовної семінарії з пропозицією очолити роботу по створенню єпархіального музею. Володимир Геннадійович Дроздов дав згоду на завідування майбутнім музеєм. Член Чернігівського церковно-археологічного комітету з 1907 р.

У 1909 р. одружився з донькою протоієрея, представницею чернігівського дворянського роду Олександрою Макаріївною Сметлицькою [1] У 1912 р. у подружжя народився син Борис.

Отримав чин колезького асесора, з 1910 р. – надворний радник. З 1911 р. член Ради Братства св. Михайла Чернігівського. У 1912-1917 — редактор літературно-педагогічного відділу часопису «Вера и жизнь», член редколегії й автор випусків «Сборника Черниговского епархиального древлехранилища» (1908, 1916). У 1912 р. нагороджений орденом св. Станіслава ІІІ ступеня.

Від 1919 – завідувач 2-м Чернігівським радянським музеєм (колишній Історико-археологічний музей Чернігівської архівної комісії). З 1921 р. – завідувач 5 Радянським музеєм (колишній Музей культів). Впродовж 1925 –1931 рр. – завідувач відділом культів Чернігівського держмузею [2].

Завдяки зусиллям Володимира Дроздова під час вилучення церковних цінностей було врятовано від утилізації цілу низку пам’яток, які мали історико-художнє значення. Протягом 1919—1921 рр. він викладав історію російської літератури у Чернігівському народному університеті. Працював завідуючим музейної секції Чернігівської губнаросвіти. Входив до складу тимчасової комісії з архітектурного та археологічного дослідження Спасо-Преображенського собору XI ст. у Чернігові (1923 р.). Навесні 1925 р. разом з місцевими істориками М. Вайнштейном і П. Смолічевим обстежував муміфіковані поховання XVII–XIX ст., виявлені у підземній крипті Воскресенської церкви м. Седнєва [3].

Володимир Геннадійович багато зусиль спрямовував на наукове дослідження колекції церковних старожитностей [4]. Ним був укладений перший статут ЧЕД [5], описана історія створення єпархіального музею [6]. У 1908 р. В. Дроздов упорядкував перший каталог Чернігівського єпархіального давньосховища, що складався з п’яти розділів. Усього в каталозі описано 293 експонати ХVІІ–ХІХ ст. із зазначенням композиції, розмірів, орієнтовної дати створення, мистецької техніки та джерел надходження до музейної колекції ^[7].

Навесні 1907 р. В. Дроздов їздив до Києва переймати досвід в організації Церковно-археологічного товариства та музею, який ще з 1872 р. діяв при Київській духовній академії. 12 вересня 1907 р. на запрошення В. Дроздова професор М. Петров відвідав Чернігів, побував в новоствореному музеї та зазначив, що «він оглянув новий музей, сформований при Чернігівській духовній семінарії та був здивований, що у доволі короткий термін зібрана така маса цікавого матеріалу, чим музей цілком зобов’язаний В. Дроздову. І висловив впевненість, що новий музей без сумніву посяде достойне місце серед музейних установ південно-західного краю». У листі до В. Дроздова він писав: «Сердечно желаю вам продолжать собирание и устройство музея с таким же успехом, с каким вы начали это дело. Я при учреждении в 1872 году церковно-археологического музея при нашей Академии далеко не так был счастлив, как Вы. Помоги вам Господь. Ваш искренний доверитель проф. М. Петров».

Основним джерелом формування та поповнення колекції Єпархіального давньосховища були наукові відрядження (екскурсії), з метою збирання експонатів для музею. У 1907 р. на загально єпархіальному з’їзді духовенства на облаштування нового музею було виділено 200 крб. та ще 150 крб. на проведення запланованих наукових експедицій. Влітку 1907 р. В. Дроздовим та К. Карпинським було здійснено три наукові екскурсії, під час яких було обстежено 174 церкви та сім монастирів, приведені до ладу ризниці, описані та сфотографовані об’єкти церковної старовини, архітектурні споруди, причому 500 пам’яток було взято до музею. По результатам було укладено «Список предметов старины, хранящихся в церквах и монастырях Черниговской епархии и желательных для помещения в Черниговское епархиальное древлехранилище» та відправлено до Синоду з запитом на дозвіл про вилучення їх з ризниць. Список цей зберігся до наших днів і являє собою перший з відомих описів експонатів єпархіального музею.

У вересні 1923 р. завідуючий Музею культів В. Дроздов склав звіт про огляд ліквідованого Новгород-Сіверського чоловічого монастиря.  У складі спеціальної комісії оглянув цінні речі та відібрав ті, що мали історико-художнє значення (176 предметів). Пропонував передати предмети історико-культурного значення до Новгород-Сіверського музею та кілька речей до Чернігівського  музею, що мали всеукраїнське значення.

Ґрунтовні наукові дослідження В. Дроздова «Рихлівський ковчег» (1927), «Датоване культове срібло XVII ст. в Чернігівськім державнім музеї» (1928), «Мумії панів Лизогубів», «Гравірувальні дошки Чернігівського держмузею», враховуючи розпорошення на часткову втрату колекції ЧЕД, і на сьогодні залишаються актуальними для науковців та музейників.

Дехто із заарештованих чернігівських колег В. Дроздова звів на нього наклеп: буцімто В. Дроздов ще наприкінці 20-х рр. «був завербований у контрреволюційну повстанську організацію… і проводив шкідницьку роботу в музеї», зокрема, «навантажив всіх працівників непотрібною роботою…, широкою інвентаризацією експонатів, організував виставку ікон та багатого церковного одягу з метою підкреслити високу цінність українського націоналістичного мистецтва і залучити екскурсантів до релігії». Був звинувачений в українському націоналізмі за підпис під вітальною Адресою з нагоди 35-ліття літературної діяльності Миколи Вороного від Чернігівського Державного музею (1928 р.). На квітень 1930 р. – заступник директора Чернігівського державного музею.

Існує думка, поки непідтверджена документально, що у 1931 р. В. Дроздова запросили працювати до Києва на посаду старшого наукового співробітника Всеукраїнського музейного містечка[8]. Працюючи у Києво-Печерській Лаврі він навряд міг залишився осторонь масових репресій, які чорною хвилею охопили більшість діячів культури, науки та музейної сфери. Київське музейне містечко вважалося одним з осередків групування «націоналістичних сил». Помер, ймовірно від голоду, зимою 1931-1932 р. Місце поховання невідоме.

Старший науковий співробітник музею, кандидат історичних наук Ольга Гейда

[1] ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1249. арк. 217 зв.

[2] Послужний список //ДАЧО. Ф.8860. Оп. 1. Спр. 23. Арк.5; Репресоване краєзнавство.  Київ, 1991. С. 338–339; Ісаєнко О., Мудрицька В. Історія Чернігівського Єпархіального Древлесховища // Родовід. 1996. № 14. C. 60; Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998. С. 6.

[3] Отчет экскурсионной, выставочной и музейной части Черниговского губполитпросвета за 1922 г. // ДАЧО. Ф. Р. 593. Оп. 1. Спр. 1010. Арк. 14 зв.

[4] Дроздов В. Иоанн Максимович – основатель Черниговской семинарии // Святитель Божий Иоанн Максимович, митрополит Тобольский и всея Сибири (1651–1715 гг.).  Чернигов: Типография Братства св. Михаила князя черниговского, 1916. С. 82–101: Дроздов В., Карпинский К. Древние колокола монастырских и приходских церквей Черниговской епархии // Вера и жизнь. 1913. № 17. С. 46–56; Дроздов В. Поездка в Максаковский монастырь // Вера и жизнь. 1914. № 14–15. С. 89–90.

[5] Устав Черниговского епархиального древлехранилища // Черниговские епархиальные известия. Часть неофициальная. 1907. № 20. Окремий відбиток. Чернигов: Типография губернского правления, 1907. 10 с.

[6] Дроздов В. Учреждение Черниговского Епархиального Древлехранилища //Черниговские епархиальные известия. Часть неофициальная. 1908.№ 15. С. 578-591;  От Черниговского Епархиального Древлехранилища // Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. 1907. № 7. С. 238.

[7] Дроздов В. Описание вещественных и письменных памятников Черниговского епархиального древлехранилища // Сборник Черниговского епархиального древлехранилища.  Чернигов: Типография губернского правления, 1908. Вып. 1. С. 1–50.

[8] Ткаченко В. В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя: Навч. посіб. К.: Знання, 2007. С. 129–131.