До історії Воскресенської церкви в Чернігові

27 квітня 2023 року у Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського відбулась музейна зустріч, яка була присвячена 250-річчю Воскресенської церкви у Чернігові.

Перша з відомих церков Воскресіння у Чернігові була мурованою та знаходилася на території фортеці.

Воскресенська церква «…каменна большая, трипрестольная» знаходилась на Валу, між Михайлівською церквою та Казенною Палатою, у самого двору Єньков, — писав у своїй невтрачаючий актуальності праці відомий дослідник чернігівських старожитностей Опанас Шафонський. Шафонський стверджував, що вона була споруджена на кошти генерального обозного Василя Дуніна-Борковського у 1682 р. Але, документи спростовують це давно визнане твердження.

У заповіті священника Воскресенської церкви Стефана Григоревича датованого 1651 р. читаємо: «Я, Стефан Григоревич, священник Воскресенский черниговский …тым моим нынешним тестаментовым записом сознаваю, иж я уродившись в Чернигове еще за держави панства московского и чрез вси часы житя моего посвятивши на священство служил верно Господу Богу и панам Мирчаном черниговским».

Тож очевидно, що храм був побудований до 1651 р. коштом загальним як полкова церква. В цьому ж документі отець Стефан Грегорович перераховує осіб, які були ктиторами храму «…его мл. пана Мартина Небабу полковника и всех наказных его пана Стефана Пободайлу старшого сотника полку черниговского, пана Ивана Толмача наказного полковника черниговского, и пана Лукьяна Жоравку ктитора? (може множина) церкве Божой Воскресения Христова, казаков пана Артема Савенка, лантвойта пана Андрея Тимковича тоирочного бургомистра и всех панов райцов урядников и всего посполитства панов мирян черниговских упрошаю…».

Першим з відомих по документах священників цього храму був Стефан Григоревич – нащадок (син?) греко-католицького священика Йозефа Григоревича, призначено Сигизмундом ІІІ у 16 квітня 1631 р. настоятелем церкви св. Спаса в Чернігові.

Жили Григоровичи у фортеці. У 1773 р. Петро Григорович продав двір з кам’яними будівлями Чернігівському кафедральному собору для училищної колегії.

Стефан Шуба був священиком у 1668-1689 рр., шляхтич, курінний отаман в Івангороді (1654), сотник Чернігівського полку (1659 р.), сотник Вибельський (1659-1661), товариш полку Чернігівського, протопоп менський (1689-).

Його рідна донька Марія Степанівна Шуба другим шлюбом була за Василем Касперовичем Дуніним-Борковським. Отже Воскресенський та Благовіщенський храми були оздоблені, можливо відремонтовані Василем Дуніним-Борковським.

Пам’ятником його щедрих офірувань до храму Воскресіння Христового є Єпитрахиль, яка датована кінцем XVII – початком XVIIІ ст. И-1349. З колекції музею. Єпитрахиль з зеленого оксамиту на синій полотняній підкладці. Композиція – “Дерево Ієсеєве”: дві гнучкі гілки, утворюють вертикальний хвилястий орнамент, унизу напівлежачі постаті царя Давида та Ієсея, між гілками –  22 погрудні зображення царів, апостолів, преподобних Анни та Іоакима. Біля ожерелля – образ Богоматері Любецької в овальному медальйоні з променями та два херувими. Гаптування виконане золотними і срібними нитками, блискітками по карті та у прикріп, обличчя шиті шовком по саєту, руки – вишиті. Серединки квіток – аплікація коричневим оксамитом. 143х30 см. Надійшла з Воскресенської церкви м. Чернігова.

Єнко Григорій Іванович (? – 1739 – 1766 – ?). Син райці чернігівського Івана Єнька (1718). Онук Яреми Єнька – бургомистра Чернігівського, потім священик Воскресенської церкви с. Юр’ївки (1719-1724). Його рідні брати Петро, Демян та Степан Єньки були свящ. Миколаївської церкви Чернігова (1722-1739).

Церковний приход був великим бо на початку XVIII ст. служили два вікарних священника. Церква мала 3 престоли: головний облаштували на честь Воскресіння Христова; Правий приділ – на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, а лівий – на честь Усікновення глави Іоанна Предтечі.

Внаслідок пожежі 1750 р. вигоріла Воскресенська церква, яка на 1754 рік почала помітно руйнуватися. Згідно опису Чернігова 1766 г. «церковь каменная Воскресения Христова обветшалая» – вблизи храма арх. Михаила, так что «к тем церквам звоница една, стоящая вместе с деревянною церковью Михаила» долго бывшой как бы домовым храмом богатой фамилии Еньков. (до речі, надгробок одного з Єньків вмуровано у стіну корпусу чернігівського колегіуму й досі).

Наприкінці 1760-х років було відведено території (тоді за містом) під новий загальноміський цвинтар. У 1771 році стару Воскресенську церкву на Валу почали розбирати на цеглу, з якої – будувати нову на міському цвинтарі. Оскільки перенесли вівтарну частину, то церкву вирішили освятити під старою назвою. Споруду завершили у 1775 р. і вона стала центральною домінантою комплексу.

«с прибавлением Нового материала, старанием большею частью и иждивением умершего Черниговского Бургомістра Михайла Енки да в помощь давшия деньги умершего Бунчукового товарища Андрея Васильовича Дунина-Борковского жены Екатерины, а к тому и от доброхотных разных сторонников и городских жителей подаяний, создана». Із старого храму був використаний іконостас і «вся утвар церковная».

На першому поверсі мурованої церковної дзвінниці 1779 р. коштом У. Єньки та її синів та І. Коробанки було облаштовано теплий храм на честь святого Григорія просвітителя Вірменії.

Місто розросталося і на початку ХІХ ст. міське кладовище опинилося у межах щильної міської забудови. Через введення нового законодавства, яке передбачало винесення кладовищ за межі міст задля недопущення поширення епідемій у 1805 р. храм сей обращён в приходській.

Воскресенська церква однобанна, квадратна за планом. До центрального об’єму з чотирьох боків прилягають прямокутні притвори, а зі сходу — вівтар із гранчастою дерев’яною апсидою. Фасади четверика завершено трикутними фронтонами. Церква споруджена у стилі пізнього бароко, але з дуже помітним впливом класицизму. За формами та оздобленням пам’ятка нагадує споруди українського архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського.

Стародавнє оформлення інтер’єру Свято-Воскресенської церкви не збереглося. Але на щастя каталоги колекцій музею Чернігівської вченої архівної комісії та Єпархіального древлесховища зберегли достатньо детальні описи ікон та з Воскресенського храму.

Невдовзі при церквах Григорія Вірменина й Воскресенській були збудовані богадільня (притулок для немічних й незаможних міщан) та лікарня.

Вулиця Воскресенська була прокладена ще на початку ХІХ століття у північно-західній частині Чернігова. Цвинтар на цій території утворений у 1760 році. Він існував аж до початку ХХ століття. Його площа – орієнтовно 9 гектарів. За мінімальними підрахунками, там поховано 15 тисяч мешканців міста.

У ХІХ ст. священниками Воскресенського храму служили: Герасим Михайлов та його син Іоан Михайлов, Іоан Буримов, Федор Ладухин, Петро І Адвокатов, Герасим Смолічев, Микола Крещановський.

У 1925 р. приміщення Воскресенської церкви передали спочатку в користування Української автокефальної церкви, у 1926 р. – обновленській, а у 1937 р. храм закрили й віддали під склад. Богослужіння відновилися у 1941 р. під час нацистської окупації.

у 1930-х рр. церковний погост був знищений приватною забудовою, а церква була відокремлена від дзвіниці дорогою.

З кінця 1962 року Воскресенська церква була єдиним діючім храмом у місті, виконувала роль кафедрального собору, де служив чернігівський єпископ Володимир (Сабодан).

За свою історію Воскресенська церква не зазнала суттєвих перебудов. З усіх діючих під час Другої світової війни храмів у Чернігові до 70-х рр. ХХ ст. вона залишалася єдиною, де проводилися богослужіння. До речі, у ті часи невеличка церква була в Чернігові кафедральним храмом.

Наприкінці XX ст. у Воскресенській церкві проводилися великі реставраційні роботи до святкування 1000-ліття хрещення. Були зроблені нові внутрішні розписи й іконостас у псевдобарочному стилі. Композиції виконані в реалістичній манері кінця ХІХ ст. художником А. Товстогоном, а іконостас має гарне різьблене оздоблення.

Воскресенська церква та дзвіниця – пам’ятки архітектури національного значення Чернігівської області.

Старший науковий співробітник,

кандидат історичних наук Ольга Гейда