Стародавній Чернігів вабив і надихав багатьох відомих діячів української культури, і серед них був Георгій Нарбут – «мазепинец, полку Черниговского, Глуховской сотни, старшинский сын и гербов и эмблемат живописец».
Георгій (Юрій) Іванович Нарбут – найвидатніший художник-графік України, портретист, автор перших українських державних знаків, Державного герба і Державної печатки 1918 року, один з засновників і перших ректорів Української академії мистецтв, збирач та поціновував української старовини, реформатор книжкової справи, творець нової дитячої книги, автор ілюстрацій сотень видань з літератури, науки, мистецтва, числених плакатів, поштових марок, листівок, етикеток, розробник шрифтів, грамот, військових одностроїв, відзнак, дослідник панської садиби. Сучасники Г. Нарбута відзначали його неймовірну працездатність і безмежне захопленням усім українським.
З історичних джерел дізнаємося, що визначний український художник Георгій Нарбут тричі був у Чернігові.
Вперше він завітав до мальовничого міста над Десною у 1912 році. Так, Георгій склав компанію своєму вчителю живопису художнику Мстиславу Добужинському, який мандрував містами України та робив замальовки пам’яток архітектури.
Другий раз «Жорж» Нарбут прибув до квітучого Чернігова напередодні Першої світової війни, у липні 1914 року разом зі своїм другом Сергієм Тройницьким – геральдистом, мистецтвознавцем, видавцем, майбутнім директором Ермітажу. Друзі зупинилися у свого приятеля архівіста Вадима Модзалевського (колишній директор Музею українських старожитностей В.В. Тарновського), у якого пробули тиждень. Якраз у цей час авторський колектив (В. Лукомський, В. Модзалевський, Г. Нарбут) готував перше фундаментальне науково-популярне видання з історії української геральдики і чернігівського шляхетства «Малороссийский гербовник». Можна припустити, що поїздка до Чернігова була здійснена для остаточної підготовки цієї праці оскільки до міста завітав власник друкарні «Сиріус», де і побачив світ «Малороссийский гербовник» у 1914 р., видавець С.Тройницький.
Вочевидь, В. Модзалевський домовився з директором Музею українських старожитностей В.В. Тарновського художником Іваном Рашевським про те, щоб Г. Нарбут і С. Тройницький попрацювали з колекцією козацької старовини. У споминах історика, земляка і друга Г. Нарбута – Федіра Ернста зазначено «Нарбут разом з С. Тройницьким одвідують В. Модзалевського у Чернігові, фотографуються перед «мазепинським» будинком і особливо старанно студіюють музей Тарновського. Збереглася фотографія, де Нарбут стоїть в зазначенім музеї, одягнутий в старовинний гетьманський жупан. Тут же, у місцевих антикварів, він шукає «шаблюку» до свого українського вбрання». На фото ми бачимо відомого художника у козацькій залі музею В. Тарновського (нині, приміщення Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва), який одягнений у кунтуш Параски Апостол – доньки гетьмана Данила Апостола. У правій руці Г. Нарбут тримає келеп, праворуч від художника – гармата полковника Михайла Милорадовича.
Останній раз Г. Нарбут прибув до старовинного міста у травні 1917 року під час буремних подій Української революції, разом з відомим археологом Миколою Біляшівським. Вочевидь, вони мешкали у В. Модзалевського, який на той час був обраний комісаром з охорони пам’яток мистецтва і старовини. Згодом, він переїхав до Києва, де мешкав разом зі своїм другом Г. Нарбутом. Обидва померли у 1920 році і були поховані поряд.
На сьогодні відомо про дві «чернігівські» фотографії Г. Нарбута – біля «будинку Мазепи» на Валу і у музеї В.В. Тарновського. Остання, на даний час зберігається у Національному художньому музеї України і потрапила до його фондів з зібрання Ф. Ернста.
Учений секретар Максим Блакитний
Померли від “хвороби брудних рук”-дизентерії. Такі люди й така безглузда смерть.